вівторок, 19 вересня 2017
Понінківська
Картонно-Паперова
Фабрика - Україна

Історія фабрики

Наприкінці XVIII століття, коли на території сучасної України зароджувалась промисловість, в Понінці виникла паперова фабрика (папірня). Наявність дешевої робочої сили, великі лісові масиви, водна енергія річки Хомори привернули увагу промисловців до цієї місцевості. Саме 1787 роком датується перша документальна згадка про Понінківську папірню на Хоморі .
Понінківська картонно-паперова фабрика була заснована в Волинської губернії князем Понінківським , як паперова мануфактура на базі водяного млина і кустарного ливарного заводу . У 1787 році на ній працювало 4 кріпака. У 1809 році продукція папіряного млина досягла 537 стіп паперу. Понінківська папірня - одна з перших на Україні в 40 -х роках XIX століття перейшла на машинне виробництво паперу.
У 1882 році Понінківська фабрика із 62 робітниками перейшла в руки Дитятківского акціонерного товариства, яке знаходилось в Київській губернії. Економічна вигода була настільки значна, що в 1898 році на підприємстві вже було чотири папероробних машини , які виробляли в рік 7400 тон паперу. Сировиною була деревина і ганчірка, паливною базою були дрова. Основною робочою силою були розорені жителі сільської Понінки та навколишніх сіл, які кидали свої господарства і оселялись поблизу фабричних корпусів. Архівні довідки свідчать, що на період 1905-1907 років на фабриці вже працювало біля 670 чоловік.
   У 1912 році, щоб вирішити питання сировини, було побудувано солом'яно-целюлозний цех, устаткування для якого було закуплено за кордоном. Відходи виробництва бочками вивозили на поля, що слугувало добривом. В 1914 році на Понінківській паперовій фабриці працювало 857 робітників, однак уже в наступному році фабрика закрилася через брак сировини та палива. І хоча в 1916 році робота на фабриці відновилася, кількість продукції значно зменшилась, зменшено було і кількість робітників до 339 чоловік.
    Після того, як паперова фабрика у с. Дитятки була знищена пожежею , Понінківська фабрика стала на той час найбільшою в Україні - її продукція користувалася великим попитом і неодноразово нагороджувалася медалями на міжнародних виставках. На чолі фабрики залишався колишній власник Соколов, який був мудрим керівником і досвідченим спеціалістом у папероробній галузі.
   У період 1917-1920 років в Понінці панували австро-німецькі війська, польські, петлюрівці , соколовці , УПА, більшовики. За роки імперіалістичної та громадянської воєн економічна та технічна можливість фабрики була підірвана, тому в 1920 році підприємство, на якому працювало лише 400 робітників, випускало незначну кількість продукції, місяцями зовсім не працювало, бо не було матеріалів і сировини. Результатом НЕПу і проголошеної владою «боротьбою з розрухою » став перехід на електропривод паперових машин, і вже в 1925 році виробництво паперу зрівнялося з виробництвом 1913 року, знизилась собівартість паперу за рахунок підвищення продуктивності праці робітників.
   Згідно архівних матеріалів станом на 1 жовтня 1925 року на фабриці працювало 977 робітників, продукція за попередній рік виражалася сумою 2.064 тис. карбованців. Відбудова і пуск в дію фабрики вимагали кваліфікованих кадрів, бо значна частина кадрових робітників загинула в роки війни. Щоб розв’язати проблему з кадрами, в 1921 році на базі фабрики відкривають профтехшколу, в якій навчалося біля 60 учнів, через кілька років її реорганізували в ФЗУ. За десяток років цей заклад підготував сотні кваліфікованих робітників не лише для своєї фабрики, а й для інших паперових фабрик на Україні (техніки, слюсарі, електрослюсарі, рольники, сіточники).
   Великої популярності та авторитету набувала на Полонщині створена в 1922 році при фабриці парторганізація. З її рядів виходили партійні працівники райвиконкому району, уповноважені райкому партії з проведення колективізації сільського господарства в селах району, голови новостворених колгоспів. Маючи на увазі робітничий колектив, районні керівники з гордістю називали Понінку «місцевим Донбасом». 
    З кожним роком зростала, вдосконалювалась Понінківська паперова фабрика, полегшувалась праця робітників. В 1929 році була побудована нова котельня ( 4 парових котла під тиском 4 атмосфери), почала діяти електростанція, в зв’язку з цим була проведена реконструкція силових установок, що дало можливість збільшити випуск паперової продукції. Важкими для жителів селища і робітників Понінківської фабрики були 30-і роки – з одного боку йшла розбудова інфраструктури селища та фабричних корпусів, з іншого сталінська машина репресій та голодомору вижинала зубожілих понінківчан та представників фабричної інтелігенції, за різними джерелами голодом та репресіями знищено 390 чоловік.
   За роки довоєнних п’ятирічок проходила реконструкція і подальше розширення паперової фабрики, широко розгорталися соціалістичні змагання за підвищення продуктивності праці. В 1935 році 18% загальної кількості робітників заслужили звання стахановців, у 1939 році – 58%. У 1940 році підприємство випустило продукції на 6541 тис.карбованців, тут працювало 1472 робітники. Крім того, при фабриці існувала багатогалузева артіль, яка забезпечувала населення всіма необхідними речами. В останній передвоєнний рік на фабриці було виготовлено 6 103 тонни паперу, 679 тон картону, 1 058 тон целюлози, 79,9 мільйонів штук зошитів, 15,8 млн.штук конвертів. 
   За роки Великої Вітчизняної війни окупаційна влада кілька разів намагалася відновити роботу фабрики, але активна диверсійна діяльність партизанів та підпільників не допустила цього. Тоді фашисти зруйнували корпуси паперової фабрики, вивели з ладу найголовніші машини, демонтували і вивезли три паперові машини, устаткування конвертного цеху, засоби транспорту, шліфувальний верстат.
   Відбудова фабрики почалася в умовах воєнного часу. Перші центнери паперу було випущено до кінця 1944 року, трохи більше як за півроку після звільнення. На той час на підприємстві працювало 684 робітники. Через рік після звільнення запрацювала паперова машина №2, а в 1946 році - №1, розпочався випуск учнівських зошитів. Менш ніж за два роки повністю відбудовано зруйновану фабрику завдяки ударній праці робітників. ЇЇ потужність становила 3220 тон паперу і картону на рік, на підприємстві працювало 98 бригад. У 1948 році при фабриці було збудовано електростанцію на вугільному паливі, в 1953 році запущено нову електростанцію потужністю 3 тис.кв.
    В післявоєнні роки підприємство перетворено на великий паперовий комбінат, спеціалізований на виробництві паперу і виготовленні учнівських зошитів. На підприємстві модернізовано старе устаткування, встановлено додаткову папероробну і картонноробну машини, а в 1964 році був збудований новий зошитовий цех з потужністю 1 мільярд зошитів в рік. Внаслідок цього зросла продукція підприємства. Коли в 1913 році було вироблено 7,4 тис.тон паперу, то в 1967 році комбінатом вироблено 29,9 тис. тон паперу, 7,7 тис. тон картону, 8102 тис.штук зошитів, а конвертів, загальних зошитів, блокнотів, поштового і письмового паперу на суму понад 3 млн. карбованців. Продукція комбінату стала відома далеко за межами країни. Протягом 1969-70-х років понінківські зошити постачалися у Ефіопію, В’єтнам, Німмечччину, Непал, Танзанію, Республіку Чад. Впродовж 50-70-х років комбінатом будується житло для своїх працівників, заклади торгівлі, культури, науки та освіти.
   У 1957 році на річці Хомора побудовано греблю, внаслідок чого створено водний басейн площею до 150 га. В післявоєнні роки було збудовано залізницю довжиною колії 7,5 км на території підприємства. Фабрика мала два паровози, мотовоз, автонавантажувачі, тракторні лопати, бульдозери та іншу техніку. Було ліквідовано старі котельні, парові машини, дизелі, генератори і мотори постійного струму. Встановлено 3 парових котли продуктивністю 85 тон пари за годину, два турбогенератори 5000 і 6000 кВт, в резерві турбогенератор 1000 кВт, технологічні потреби задовольняються за рахунок відбірної пари.
   За дострокове виконання восьмого п’ятирічного плану 1970 року комбінат відзначений другою премією Міністерства лісової і паперової промисловості УРСР. На підприємстві на той час працювало 1871 робітник, 212 службовців та інженерно-технічних працівників. Для виробництва продукції ширвжитку встановлено і освоєно поточну лінію з виробництва загальних зошитів на 96 аркушів продуктивністю до 5 млн. в рік. У 70-80 роки комбінат розбудовується, змонтовано шосту папероробну машину, цех шир потребу, цех залізобетонних виробів та силіконовий цех, проходить модернізація старих цехів.
   У 1987 році колектив Понінківської паперової фабрики відзначив 200-ліття свого підприємства, яке з кустарної, низькопродуктивної фабрики перетворилося в одне з найбільших паперових підприємств СРСР. В кінці 90-х років в Понінці вироблялося 30 найменувань паперу і картону, понад 50 видів паперово-білових виробів, основні фонди становили 50,2 млн. крб.. Понінківська картонно-паперова фабрика була єдиним підприємством в СРСР, яке випускало каландровий папір для набивки валів, єдиним в УРСР з випуску зошитового,цигаркового паперу, кальки, алігніну медичного, пакувального пергаменту, основи теплочутливого паперу та паперу з силіконовим покриттям. 
   З розпадом СРСР і здобуттям Україною незалежності на паперовий комбінат прийшли нові часи. Після хаотичної приватизації у 1994 році комбінат часто змінював свою назву та власників. Період стабілізації та нарощування виробничих потужностей розпочався у 2012 році. Нові власники застали напівзруйноване підприємство з демонтованим устаткуванням і майже 2,5 років заборгованістю заробітної плати колективу.
   Роботу на занедбаному підприємстві розпочали із запуску 1 та 4 папероробних машин, підбору кадрів та пошуку ринку сировини та збуту. Виробничий процес обмежувався випуском паперу та картону для гофрування, вже до кінця 2012 року було випущено перших 8 тисяч тон паперу при кількості працюючих 217 чоловік. Проте основним задумом керівництва все ж лишався випуск широкого спектру гофрованого ящика та листа. Тож з перших тижнів роботи розпочато посилений пошук обладнання для завершеного циклу гофровиробництва. 
   За досить незначний проміжок часу було завезено обладнання виробництва КНР і за підтримки вітчизняних та зарубіжних спеціалістів його встановлено на місці колишнього зошитового цеху із завмерлими задумами колишніх власників на нове будівництво. На початку 2014 року було повністю завершено налагоджувальні роботи і запущено завершений цикл гофровиробництва. Новими робочими місцями забезпечено майже чотири сотні працівників. Вже до кінця року статистичний відділ звітував про випуск понад 35 тисяч квадратних метрів продукції гофровиробництва.
   Введення в експлуатацію нового виробництво чітко активізувало проблему нестачі сировини і , в багатьох випадках, невідповідної якості цієї сировини. Для її вирішення постала необхідність провести реконструкцію і відбудову ПРМ №6. З різних кінців світу, в т.ч. Англії, Китаю, Болгарії, Молдавії закуплено та привезено обладнання для реконструкції папероробної машини, яка більше десятка років не експлуатувалася, а за останні роки частина її була вивезена і здана на металобрухт. 23 квітня 2015 року на ПРМ №6 вироблено перший рулон паперу, до кінця року її потужність збільшено до понад 17 тисяч тон паперу.
   Гофрокартонне виробництво в Понінці поступово перейшло на сировину власного виробництва. З пуском нової машини і збільшенням об’ємів споживання води, пару та енергії постало питання встановлення нового котла КЕ 25-14, потужністю 25 тон пари за годину при 14 Атмосферах тиску. На підприємстві продовжують нарощувати темпи і потужності, велику увагу приділяють закупівлі техніки та устаткування, підбору кадрів. На даний час на ТОВ «ПКПФ-Україна» працює майже тисяча працівників, середньомісячна заробітна плата становила понад чотири тисячі гривень.
   Понінківська фабрика є складовою ОКК, однієї з найбільших в Україні папероробних корпорацій. За показниками першого півріччя 2017 року тут було вироблено понад 42 000 тон паперу, майже 51 000  метрів квадратних гофропродукції. Серед нововведень - випущено партію картону для гофротари з поверхневим целюлозним білим шаром. На Понінківській картонно-паперовій фабриці випускають картон (від 2-х до 7-и шаровий) та папір, що є основою гофровиробництва. На підприємстві  встановлено завершений цикл гофровиробництва на власній сировинній базі, працюють всі лінії переробки      на 4-х клапанний ящик та лінії складної висічки, встановлено принтер для повно кольорового друку, що дозволяє виконувати широкий спектр замовлень на сировині власного виробництва.
   До допоміжних цехів ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика - Україна» належить ремонтний цех, цех тепловодопостачання, електроцех, служба КВПіА, транспортний цех, пожежна охорона, виробнича лабораторія та відділ технічного контролю, склад готової продукції, склад сировини та будівельно-господарська ділянка. На сьогоднішній день фабрика активно продовжує розвиватися, збільшуються виробничі потужності та асортимент продукції. Фабрика стає одним з найбільших виробників гофрокартону на всій території України. 

Наші партнери

"Об'єднана картонна компанія"
заснована в 2009 році і є найбільшим підприємством картонно-паперової галузі України. Надає послуги широкого спектру: від переробки сировини до випуску та реалізації готової продукції.

okk.com.ua
ТзОВ "Юг картон"
має 5-річний досвід роботи з виробництва гофрокартонної продукції. Ми випускаємо гофроупаковки з 3-х, 5-ти та 7-ми шарового гофрокартону, профіля "В", "С", "Е", та "ЕС".

yugkarton.com.ua
ТзОВ "Луцька картонно-паперова фабрика"
пріоритетним напрямком виробництва є виробництво сировини для гофровиробництва (Флютінг, Тестлайнер), покрівельного, пакувального та переплетного картону.

lkrk.com.ua
hosthits
6782946
40112